История Украины
Урок №14
Тема. Особливості економічного та політичного розвитку західноукраїнських земель.
Актуализация знаний
Диктант.
- Хто очолював українську політичну партію, створену в 1902 р. в Наддніпрянщині,
- яка відстоювала ідею незалежності України?
- Хто був ініціатором проведення аграрноїреформи в 1906—1911 рр.
- Де було створено першу політичну партію в Наддніпрянській Україні?
- Де відбулося повстання саперів під проводом Б. Жаданівського?
- Де було засновано першу в Наддніпрянській Україні «Просвіту»?
- Яку газету інспектори забороняли передплачувати учителям?
- кажіть назву першої щоденної української газети. ]
- Де українські депутати з метою захисту прав українців утворили Українську громаду?
- Де О. Матюшенко очолив повстання?
- Де відбулися події, які отримали назву «кривава неділя»?
- Коли відбулася економічна криза на початку ХХ ст.?
- Коли було видано брошуру М. Міхновського «Самостійна Україна»?
- Коли виникла перша наддніпрянська політична партія?
- Коли М. Міхновський заснував УНП?
- Коли РУП було перейменовано в УСДРП?
- Коли відбулося повстання на броненосці «Потьомкін»?
- Коли почала виходити перша щоденна українська газета «Хлібороб»?
- Коли був виданий указ царського уряду,який започаткував Столипінську аграрну реформу?
- Коли відбувся третьочервневий переворот,який ознаменував закінчення революції?
Перевір себе
- М. Міхновський
- П. Столипін
- у Харкові
- у Києві
- в Одесі
- Рада».
- Громадська думка».
- у І та ІІ Державній думі Росії
- в Одесі, на броненосці «Потьомкін»
- у Петербурзі
- 1900—1903 рр.
- (1900 р.
- 1900 р.
- 1902 р.
- 1905 р.
- червень, 1905 р.
- листопад,1905 р.
- 1906 р.)
- 1907 р.
Вивчення нового матеріалу
Західноукраїнські землі на початку ХХ ст.
1. Соціально-економічний розвиток та політичне становище
Характерні риси розвитку економіки західноукраїнських земель на початку ХХ ст.
|
риси
|
характеристика
|
|
Домінування в економіці краю іноземного капіталу
|
Напередодні Першої світової війни іноземний капітал у промисловості, торгівлі, банках і різних кредитних установах західноукраїнських земель становив близько 1,5 млрд австрійських крон
|
|
Нав’язування австро-угорськими картелями власної волі західноукраїнським підприємцям
|
Будівництво нових фабрик і заводів було майже неможливим, якщо цього не бажали австро-угорські картелі. Вони поглинали всі підприємства, існування яких було небажаним для володарів картелів
|
|
Промисловість мала однобокий, переважно сировинних характер розвитку
|
Основну частину продукції давали галузі, що займалися видобуванням і первинною переробкою місцевої сировини — лісова,лісопильна і нафто-озокеритна. Інші галузі були розвинуті дуже слабо, а деякі — зовсім відсутні або представлені дрібними промислами
|
|
Основна частина промислового населення працювала не в фабричній промисловості, а була ремісниками
|
Більше третини всіх зайнятих у промисловості були власниками підприємств, що працювали не за наймом, а у власних закладах. Усього існувало близько 500 підприємств, що мали більше 20 робітників, на яких працювали близько 50 тис. робітників. Підприємств, які мали понад 100 робітників, у краї було не більше 140 —це в 6—8 разів менше, ніж у центральних провінціях імперії
|
|
Західноукраїнські робітники
зазнавали жорстокої експлуатації
|
Кількість нещасних випадків у розрахунку на 1000 робітників була в декілька разів вищою, ніж у центральних районах імперії та в Західній Європі. Зарплата західноукраїнських робітників була в півтора-два рази нижчою, ніж у західних провінціях монархії Габсбурґів
|
|
Сільське господарство характеризувалося
особливо повільними
темпами розвитку
|
Цей регіон характеризувався найнижчим в імперії рівнем розвитку сільськогосподарського виробництва. 94 % усіх господарств мали менше, ніж 10 га землі, а близько половини — 2 га землі й вважалися економічно відсталими. За рівнем механізації сільського господарства західноукраїнські землі були далеко позаду нших районів Австро-Угорщини. Урожайність сільськогосподарських культур була в 1,5—2 рази нижчою, ніж у розвинених
країнах Заходу
|
|
Посилювалося відносне аграрне перенаселення
|
У зв’язку зі слабким розвитком промисловості в селі з кожним роком нагромаджувалося все більше вільної робочої сили. У селах Східної Галичини було вдвічі більше робочих рук, ніж цього вимагали потреби сільськогосподарського виробництва
|
|
Масова еміграція західноукраїнського
селянства досягла
найбільших розмірів
|
Із Галичини в 1890—1900 рр. емігрувало 76 тис. українців, а в 1900—1910 рр. — 224
|
|
Економічне становище західноукраїнських
Земель фактично нагадувало колоніальне
|
Західноукраїнські землі були ринком збуту і джерелом дешевої сировини для індустрії західних провінцій імперії, резервуаром дешевої робочої сили, яка в значній кількості заповнювала західноєвропейські та заокеанські ринки праці
|
2 Участь західних українців у політичному житті Австро-Угорщини
Характеристика
- Унаслідок існуючого розподілу парламентських мандатів у 1897 р. на одного посла до
- рейхсрату Зальцбурзі припадало в середньому 28 900 осіб, у Тіролі — 38 700, у Верхній Австрії
- — 39 200, у Галичині — 89 700, на Буковині — 58 700 осіб
- За законом про загальне виборче право, який почав діяти з 1907 р., західні українці отримали
- лише 6,4 % від загального числа мандатів, хоча все українське населення становило 13,2 %
- населення Австрії
- Українське населення Закарпаття у складі Угорщини було позбавлене свободи слова і друку,
- права на проведення зборів і демонстрацій. На виборах до угорського сейму право голосу в селах
- мали лише власники 10 і більше гольдів землі й ті, що володіли угорською мовою. У виборах
- до сейму в 1914 р. в цілому по Закарпаттю брало участь 8—13 % населення, причому понад 50 %
- виборців були угорцями та німцями. Голосування не було таємним. Ті, хто голосував проти
- кандидатів від уряду, зазнавали утисків, їх позбавляли роботи тощо
3. Наростання українського політичного руху
Розвиток українського руху в Галичині на початку ХХ ст.
- У Східній Галичині на початку ХХ ст. сформувалася свідома своїх політичних інтересів українська
- спільнота, яку вже неможливо було залишати поза увагою
- Змінилося співвідношення сил між поляками та українцями в Галичині: хоча польська еліта й надалі
- зберігала монополію на владу в краї, українці своєю згуртованістю і свідомістю значно перевищували
- поляків
- Українські діячі вели боротьбу за здобуття нових політичних прав для українців
- Політична боротьба поєднувалася із соціальними виступами галицьких селян і робітників
- Українці продовжували наполегливу розбудову національного життя: у краї стабільно розвивалася мережа освітніх, громадсько-культурних, наукових установ, кооперативів тощо
-
- На початку ХХ ст. україно-польські відносини набули гостроконфліктного характеру. Конфронтація
- розгорталася навколо трьох основних проблем: селянського питання, суперечок навколо університету
- і вимог щодо проведення виборчої реформи, причому як до віденського парламенту, так і до
- Галицького сейму
Особливості українського національного руху на Буковині на початку ХХ ст.
- У віденському парламенті буковинці разом із галичанами входили до «Українського клубу»
- У листопаді 1905 р. у Чернівцях було скликано Національну Раду, на яку прибули представники
- всіх українських товариств краю, депутати буковинського сейму та австрійського парламенту.
- Тут відбулося організаційне оформлення буковинського народовства в політичну партію, яка мала
- офіційну назву — «Національна Рада русинів на Буковині», неофіційну — національно-демократична партія
- У червні 1906 р. утворилася Радикальна партія, мета якої було поєднання боротьби за визволення
- українського народу із широкими соціально-економічними перетвореннями, встановленням соціалізму
- 1909 р. відбулося відродження товариства «Руська Рада», тепер вже зі статусом «мужицької партії».
- Ініціатором цих подій став лідер народовців С. Смаль-Стоцький
- Народовська «Національна Рада» розгорнула боротьбу за введення загального прямого рівного
- виборчого права. У 1907 р. на виборах за новим виборчим законом у всіх українських виборчих
- округах перемогли народовці
- Народовці посилюють роботу серед селян. Напередодні Першої світової війни майже в кожному
- українському селі вони організували читальню
- Бурхливо розвивалися молодіжні спортивно-пожежні товариства «Січ». Перше товариство виникло
- в Кіцмані в 1902 р. Січовики проводили велику пропагандистську роботу по селах, намагалися
- навертати молодь до суспільної діяльності. На 1910 р. товариства існували в 110 селах краю
- 1903 р. засновано союз хліборобських спілок Буковини «Селянська каса» (голова С. СмальСтоцький),
- який об’єднав капітали місцевих кооперативних спілок. 1913 р. виникла страхова компанія «Карпатія»
- Активно діяли українські культурно-просвітні товариства. Центральним була «Руська бесіда», що мала
- 8 філій і понад 120 читалень на місцях.
- Діяло також товариство «Руський народний дім», яке для незаможних українських дітей відкрило
- «Бурсу ім. Ю. Федьковича». Існували також станові організації «Руська школа» (українське учительство),
- «Зоря», «Поміч» (ремісники), «Праця» (робітники), «Жіноча громада» (жінки) тощо. Культурно-освітні,
- політичні та економічні товариства буковинських українців становили основу й джерело оновлення
- національного відродження.
Особливості українського національного руху на Закарпатті на початку ХХ ст.
- Розвивався у надзвичайно важних умовах примусової мадяризації краю
- Завдяки опору мукачівського єпископа Ю. Фірцака та його прибічників угорська влада не змогла
- придушити на Закарпатті український національних рух
- В українському національному русі цього періоду продовжував панувати русофільський напрямок,
- але зародилася також народовська (українофільська) течія
- Органом народовського руху став тижневик «Наука» (1897), редактором якого з 1903 р. був
- греко-католицький священик А. Волошин
- Розвиток народовського напрямку на Закарпатті відбувався під впливом і в тісній взаємодії з галицьким
- та буковинським народовством
- Народовський напрямок у цей період був досить аполітичним, обмежувався питаннями мови,
- літератури та освіти. Народовці не домагалися надання автономії чи самоврядування краю, не виступали
- за приєднання його до решти українських земель. Головним завданням вважали збереження існуючих
- проявів національного життя, що в майбутньому могли б сприяти відродженню краю
ПІДСУМОК УРОКУ
На початку XX ст. принципових змін в соціально-економічному розвитку західноукраїнських земель не відбулося.
Вони, як і в ХІХ ст., залишалися внутрішньою колонією Австро-Угорщини.
Визначено пожвавлення в промисловості викликав прилив іноземного капіталу. Але розвивалися лише окремі
галузі, головним чином нафтова і деревообробна.
На полягання справ в сільському господарстві відбилося те, що, як і раніше, велика частка землі була власністю
поміщиків. На початку XX ст. економічний і політичний стан більшості населення західноукраїнських земель був
важким. Проте саме в почали поволі відбуватися певні позитивні зрушення. Інтереси селянства почали поволі
захищати кооперативи. Сприятливо на положенні селян відбилися масова еміграція і виїзд на сезонні роботи.
Особливістю Західної України була дискримінація українського населення в кожній сфері народного господарства.
Особливо це стосувалося Галичини. Але така політика лише згуртувала українців, вони об'єднувалися для захисту
національних інтересів. Росла національна самосвідомість.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
- Пропрацюйте текст підручника Турченко §17-18, конспект
- Проблемне питання. Подумайте, чи можна рахувати синів і дочок, які залишили рідний край з тих або інших
- причин, частиною українського народу, чи увійшли вони вже в етнос країни, в якій поселилися?
- Підготуйте повідомлення на тему «Діяльність національних і спортивно фізкультурних організацій -«Сокіл» і
- «Січ» на західноукраїнських землях».
|
